Ще кілька днів тому на вулицях Єревана було вдосталь бігбордів з путіним, кремлем і написом двома мовами, російською та вірменською, «Навіки разом». «Навіки» у лексиконі московської влади синонім «іноді, коли ти мені потрібен». Події в останню неділю дали зрозуміти, що Вірменія вже не потрібна росії. Ні, не так. Вірменія потрібна путіну, але без жодних зусиль зі свого, російського боку. «На шару»…
Чергове загострення ситуації між Вірменією та Азербайджаном остаточно розставило всі крапки над «і». Прохання про допомогу в росії, як «Головного стратегічного партнера», та ОДКБ, членами якого є росія, білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизія та Таджикистан, як завжди викликали лише «глибоке занепокоєння».
«Ми просили про допомогу, зокрема, військову, для відновлення територіальної цілісності Вірменії та забезпечення виведення азербайджанських збройних сил з території Вірменії», — заявив, виступаючи у парламенті, прем’єр Вірменії Нікол Пашинян. За його словами, звернення було оформлене за статтею 4 статуту ОДКБ, за якою агресія проти однієї країни розглядається як напад на всіх членів блоку. Тому мовчазна та недієва позиція насамперед росії викликала хвилю негативу з боку влади та населення Вірменії.
Заступник глави МЗС Паруйр Ованісян нагадав, що «у нас є військова домовленість із рф — вона наш головний військовий партнер і є певні положення, які ми попросили виконати». І кремль мовчить.
Пашинян, після приходу до влади в результаті «Оксамитової революції» 2018 року, зробив ставку на путіна і зазнає однієї поразки за іншою.
Путіну зараз зовсім не до проблем вірменів. Втративши в безпідставній злочинній війні проти України десятки тисяч солдатів, третину танків і практично всі «аналоговнєтні високоточні» ракети, путіну вже практично нічим захищати себе самого. Що вже казати про «якусь там Вірменію».
Тим більше, що таке послаблення російської «непереможної» армії надає рішучості Азербайджану, який повністю заручився підтримкою Анкари. Розуміючи повну неспроможність реального втручання у конфлікт росії за Вірменію, Баку впевнено реалізує свої територіальні претензії до сусіда.
У цій ситуації зовсім не дивно, що російсько-вірменські «Навіки разом» швидко поступилися місцем «зоряно-смугастому» прапору США. Дивно, що кремль навіть не погрожував вірменам за таку зміну напрямку у бік «головного конкурента та противника». Літак Ненсі Пелосі без жодних перешкод дістався Єревану, а саму спікерку Палати представників і делегацію конгресменів США зустріли квітами.
Спікерка Палати представників Конгресу США прямо заявила, що її візит із конгресменами до Вірменії є свідченням підтримки демократичної та успішної Вірменії з боку США.
Як заявив конгресмен Френк Паллоне на брифінгу в Єревані, США «розуміють, що Вірменія є частиною ОДКБ, проте США переймаються ситуацією з безпекою Вірменії та намагаються зрозуміти, чим можуть допомогти».
Вирішення конфлікту між Азербайджаном та Вірменією за допомогою США, які безумовно домовляться і з Баку, і з Анкарою про припинення вогню з боку Азербайджану, стане черговим геополітичним програшем кремля. Ставлення до диктаторського режиму путіна навіть від колишніх «партнерів та друзів» після початку військової агресії проти України докорінно змінилося. Практично «все таємне стало явним» і навіть ті, хто знаючи схибленість кремлівського диктатора, виходячи зі своїх власних інтересів, намагався все ж таки залишатися в коротенькому списку «надійних партнерів кремля», зараз цураються навіть стояти поруч із літнім диктатором на офіційних фотографіях.
Публічне приниження путіна очікуванням зустрічі ШОС від перших осіб країн СНД чітко вказує на те, що часи, коли путіна сприймали як потужного, хоч і схибленого, диктатора, володаря величезної країни, якого слід поважати і боятися його гніву, минули.. Маленький одутлий «піня», що ледве тримається на коротеньких ніжках і ледве пересувається без сторонньої підтримки, незважаючи на «надуті щічки», вже повністю «збитий льотчик».
Якщо в «геополітичному морі» є дно, то путін вже його досяг і знаходиться поряд зі своїм «непотоплюваним» кораблем з такою символічною назвою – «москва». Тобто, для всього світу він уже пішов за ним, за чітко вказаним українським захисником напрямом.
